"Вражений небаченим видовищем, хірург прикипів до місця. Страшний був Карналюк і прекрасний.
- Ви думаєте, я вже помер?.. Перев'язку! Дайте!.. Жить хочу!.. Чого ж ви стоїте?! А-ай...
І Карналюк упав на руки лікарів.
Схвильований хірург підняв його, як хлоп'я, і поклав на стіл.
- Ви думаєте, вам пощастить його врятувати? - спитав у нього асистент, вбігаючи в перев'язочну.
- Він уже сам себе врятував, - проказав хірург дзвінким голосом. - Держіть... Так... Ну, держіть же, чорт би вас забрав!
Асистент подавав йому із звичайною точністю й швидкістю потрібні інструменти".
Олександр Довженко, "Воля до життя"